Каталог статей

Об итогах республиканского мониторинга эффективности управленческой деятельности руководителей органов управления образованием АРК

ЦПО МОН АРК — Tue, 25 Aug 2009 19:49:53 GMT

ЦЕНТР ПРОБЛЕМ ОБРАЗОВАНИЯ

МИНИСТЕРСТВА ОБРАЗОВАНИЯ И НАУКИ АВТОНОМНОЙ РЕСПУБЛИКИ КРЫМ

Происходящие в социально-экономическом устройстве Украины изменения, обусловившие реформирование сферы образования, предполагают коренные изменения системы управления образованием, в том числе на региональном уровне. Основными задачами при этом являются:

реализация государственной политики в отрасли образования;
создание условий для реализации права граждан на получение дошкольного, полного общего среднего образования;
осуществление управления и координация деятельности учебных заведений;
прогнозирование и анализ состояния образования в регионе;
укрепление материально-технической базы;
учебно-методическое и кадровое обеспечение учебных заведений;
обеспечение социальной защиты, охраны жизни и здоровья участников учебно-воспитательного процесса.

Для достижения этого необходим поиск новых управленческих подходов, использование современных моделей и методов управления образованием.

Ключевой фигурой в реализации задач, поставленных перед органами управления образованием, является руководитель. Для осуществления своих управленческих функций, современный руководитель должен обладать знаниями в области образовательного менеджмента, быть компетентным в вопросах инновационной деятельности, иметь позитивный опыт управления коллективом. Таким образом, способность определения реального состояния эффективности управленческой деятельности, нахождение путей преодоления имеющихся в отрасли образования проблем, достижение положительного результата является необходимым условием, как для формирования образовательной политики в целом, так и отдельно для личности руководителя.

Методи прогнозування в прийнятті управлінських рішень

Wed, 03 Jun 2009 07:21:11 GMT

В прийнятті управлінських рішень для виявлення альтернатив і їх ймовірності використовуються кількісні методи прогнозування, до яких належать аналіз часових рядів і причинно-наслідкове моделювання, та якісні методи під якими розуміють думку журі, сукупний погляд збутовиків та метод експертних оцінок.

Кількісні методи застосовують, коли фактори, що впливають на вибір рішення, можна кількісно визначити та оцінити. Їх можна використати для прогнозування, коли діяльність фірми в минулому мала певні тенденції, які можна і необхідно продовжити в майбутньому, а інформації для виявлення тенденцій в періоді прогнозування, що розглядається недостатньо. Крім того, керівник повинен знати, як використовувати кількісну модель, і пам'ятати, що користь від прийняття більш ефективного рішення повинна перекрити витрати на створення моделі. Два типових методи кількісного прогнозування - це аналіз часових рядів і причинно-наслідкове моделювання.

Сутність, різновиди та функції прогнозування

Wed, 03 Jun 2009 07:19:52 GMT

Категорія «сутність» (за філ. словником) виражає головне, основне, визначальне в предметі, таке, що зумовлене глибинними, необхідними, внутрішніми зв'язками й тенденціями розвитку і пізнається на рівні теоретичного мислення [19, 679].

Отже, визначити сутність прогнозування, означає виразити головне основне, визначальне, що зумовлене глибинними, необхідними, внутрішніми зв'язками й тенденціями розвитку.

Прогнозування - це метод, у якому використовуються як накопичений у минулому досвід, так і поточні припущення щодо майбутнього з метою його визначення. Якщо прогнозування виконано якісно, результатом стане картина майбутнього, яку цілком можна використовувати як основу для планування.

Прогнозування -- це наукове, обґрунтоване системою встановлених причинно-наслідкових зв'язків і закономірностей, виявлення стану та вірогідних шляхів розвитку явищ і процесів. Що передбачає оцінку показників, які характеризують ці явища в майбутньому.

Це отримання інформації про майбутнє; це передбачення, яке базується на спеціальному науковому дослідженні; це передбачення, яке поділяється на наукове і ненаукове (інтуїтивне, повсякденне та релігійне -- псевдо передбачення).

Зміст і форми, алгоритм прийняття управлінського рішення

Wed, 03 Jun 2009 07:17:59 GMT

Зміст і форма (за філософським словником) - категорії матеріалістичної діалектики, що відображають діалектичну єдність суттєвих сторін явищ дійсності як певних систем у процесі їхнього функціонування й розвитку, сукупності елементів і процесів притаманних системі, та способу їхньої організації. Зміст і форма об'єктивно не існують ізольовано, безвідносно до їхнього взаємозв'язку в певній системі. Елементи і процеси, притаманні системі, є її змістом лише як певним чином організовані, тобто лише як такі, що існують у певній формі ( поза формою ці елементи і процеси не є змістом), а форма є завжди формою певного змісту, його внутрішньою структурою і зовнішнім виразом ( відповідно виступаючи як внутрішня і зовнішня форма). Єдність змісту і форми є відношенням їхнього взаємопроникнення. Але сторони цього взаємовідношення не рівноправні. У діалектичній єдності змісту і форми визначальним є зміст. Форма не приєднується до змісту якмось зовнішнім чином, а явлює собою продукт саморозвитку змісту, його певний аспект. Водночас вона не є і простим наслідком змісту, не пасивна щодо нього. Як організація змісту, форма в певному розумінні створює зміст. Ця об'єктивна суперечність змісту і форми, їхньої взаємозумовленності, взаємопокладання теоретично розв'язується з позиції розгляду змісту форми не як застиглих сторін явищ поза їхнім розвитком, а моментів їхнього історичного становлення як певних систем тлумачення відповідних категорій як щаблів пізнання цього процесу, тобто з позиції діалектико матеріалістичної методології. Зміст і форма кожного явища - історичний продукт його утворення як данної системи з певної конкретної підстави, елементарної внутрішньо недиференційованої цілісності. Внаслідок диференціації цієї підстави за загальними законами розвитку виникають елементи змісту, які, будучи інтегровані (завдяки процесам взаємодії) в єдине ціле, утворюють внутрішню структуру, тобто зміст. Отже, зміст і внутрішня форма - взаємопов'язані сторони єдиного процесу самоформування змісту, що переходять одна в одну.

ОРГАНИЗАЦИЯ ПРОЦЕССА ФОРМИРОВАНИЯ ИНДИВИДУАЛЬНЫХ ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫХ ТРАЕКТОРИЙ УЧАЩИХСЯ

Thu, 28 May 2009 14:30:32 GMT

На основе учебного плана образовательного учреждения учащийся 10-го класса формирует собственный профиль обучения (индивидуальную образовательную траекторию), действуя по следующим правилам:

- учащийся должен выбрать каждый обязательный предмет на одном из предложенных уровней,

- учащийся может выбрать обязательный предмет по выбору на одном из предложенных уровней,

- сумма часов предметов федерального компонента, выбранных учащимся, должна составлять 30 часов (в неделю),

- учащийся должен выбрать модуль курса регионального компонента «Основы проектирования» объемом 1 час (в неделю),

- учащийся должен выбрать систематический курс регионального компонента «Основы жизненного самоопределения» объемом 1 час (в неделю), если школа не предложила или не выбрал интегрированную программу «Обществознание с основами жизненного самоопределения»,

- учащийся должен выбрать не менее 3 часов (в неделю) элективных курсов,

- учащийся может выбрать еще 1 час (в неделю) элективных курсов,

- учащийся может выбрать еще 2 часа (в неделю) элективных курсов, если они предложены образовательным учреждением в статусе программы дополнительного образования и организованы во второй половине дня.

Аудиторная учебная нагрузка учащихся 10-11-х классов не должна превышать предельно допустимых объемов (при 6-дневной учебной неделе – 36 часов).

Выбор учащегося не является разовой акцией:

- учащийся должен выбирать новые элективные курсы перед началом каждого полугодия,

- учащийся должен выбирать новый модуль курса регионального компонента «Основы проектирования» перед началом нового учебного года,

- учащийся может изменить свой выбор обязательного предмета по выбору или уровня освоения его содержания, а также уровня освоения содержания обязательного предмета перед началом второго полугодия 10-го класса и первого полугодия 11-го класса.

портфолио

Новикова Татьяна Геннадьевна, — Thu, 28 May 2009 14:16:48 GMT

Термин «портфолио» пришел в педагогику из политики и бизнеса: каждому знакомы понятия министерский портфель, портфель инвестиций и т.п. Портфолио (в широком смысле слова) - это способ фиксирования, накопления и оценки индивидуальных достижений школьника в определенный период его обучения. Он относится к разряду «аутентичных» (то есть истинных, наиболее приближенных к реальному оцениванию) индивидуализированных оценок и ориентирован не только на процесс оценивания, но и самооценивания

Основной смысл - «показать все, на что ты способен»

Портфолио как способ оценивания учителя

Thu, 28 May 2009 14:11:51 GMT

Любой процесс, происходящий в развитии общества, требует оценивания. Наибольших успехов можно достичь в том случае, когда были учтены прошлые и настоящие результаты, а так же исследовано влияние позитивных и негативных моментов.

Так что же такое оценивание? В словарях термин “оценивание” - это высказывание мнения, суждения о ценности или значении кого-либо или кого-нибудь. Оценивание можно провести разными способами, вот только несколько наиболее известных и популярных:

Наблюдение – описательный психологический исследовательский метод, заключающийся в целенаправленном и организованном восприятии и регистрации поведения изучаемого объекта.

Интервью (англ. interview) – опрос человека по профессиональной или личной тематике.

Анкетирование - психологический вербально-коммуникативный метод, в котором в качестве средства для сбора сведений от респондента используется специально оформленный список вопросов — анкета. Анкетирование — опрос при помощи анкеты.

Портфолио - это полное собрание собственных достижений, своеобразное досье.

Из предложенных способов оценивания наиболее популярным сегодня является портфолио. Давайте остановимся на нем более подробно.

Папка индивидуальных учебных достижений «портфолио»

Thu, 28 May 2009 14:09:19 GMT

«Положение о «портфолио» — индивидуальной накопительной оценке обучающихся

Общие положения

«Портфолио» - накопительная оценка вводится с целью объективного фиксирования индивидуальных учебных достижений обучающегося в течение курса 9-го класса. Наряду с результатами итоговой аттестации, она определяет образовательный рейтинг выпускника и позволяет вступить в конкурсный отбор на профильное обучение на старшей ступени школы.

Структура «портфолио»

«Портфолио» состоит из 6 блоков, каждый из которых имеет свою систему ранжирования:

первый блок — олимпиады российского, областного, городского, школьного уровней;

второй блок — конкурсы (сочинений, творческих работ и т.д.) российского, областного, городского, школьного уровней;

третий блок — исследовательская деятельность на федеральном, областном, городском, школьном уровнях;

четвертый блок — предпрофильные курсы, отработанные обучающимися в собственной школе или в другом образовательном учреждении сетевого взаимодействия за период обучения в 9-м классе;

пятый блок — дополнительное образование (т.е. участие обучающихся в работе студий, кружков, секций и т.д.);

шестой блок — образовательные курсы, пройденные обучающимися с целью углубления и расширения знаний по определенным дисциплинам (курсы иностранного языка, курсы информатики и т.д.). Курсы могут быть вписаны в портфолио при условии их сертификации. Вводится графа «Особые замечания», где классный руководитель может сделать запись особых достижений обучающегося.

Методи прийняття управлінських рішень

Sat, 09 May 2009 19:49:01 GMT

Технологія прийняття рішень передбачає певну послідовність управлінських операцій і процедур. Це діагностика проблеми; визначення можливих способів її розв'язання; оцінювання варіантів; вибір найвигіднішого варіанта.

Фактори, що визначають якість і ефективність управлінських рішень

Sat, 09 May 2009 19:38:28 GMT

Під якістю управлінських рішень варто розуміти ступінь його відповідності характеру задач функціонування, що дозволяються, і розвитку виробничих систем. Інакше кажучи, у якому ступені управлінські рішення забезпечує подальші шляхи розвитку виробничої системи в умовах формування ринкових відносин.