Системний аналіз можна вважати подальшим розвитком ідей кібернетики: він досліджує загальні закономірності, що відносяться до складних систем, які вивчаються будь-якою наукою. Системний аналіз у вузькому змісті слова являє собою методологію прийняття рішень, а в широкому змісті - синтез методології загальної теорії систем, системного підходу і системних методів обґрунтування і прийняття рішень [1,28,31].

За визначенням Моісеева М.М., який приводить досить вузьке визначення системного аналізу [60]: «Системний аналіз — це сукупність методів, заснованих на використанні ЕОМ і орієнтованих на дослідження складних систем, — технічних, економічних, екологічних та ін. Результатом системних досліджень є, як правило, вибір певної альтернативи: плану розвитку регіону, параметрів конструкції  та ін. Тому витоки системного аналізу, його методичні концепції лежать в тих дисциплінах, які займаються проблемами ухвалення рішень: теорії операцій і загальної теорії управління».

За Оптнером С. Л. і Янгом С. [88]:  Системний аналіз — це методологія вирішення крупних проблем, заснована на концепції систем. Системний аналіз може також розглядатися як методологія побудови організацій, оскільки організацій можуть розглядатися як те, що реалізує методологію вирішення проблем. Обидва ці визначення нерозривно зв'язані.

Системний аналіз — сукупність методів і засобів дослідження і конструювання складних об'єктів, перш за все методів обґрунтування рішень при створенні і управлінні технічними, економічними і соціальними системами [7,27,31].

Виходячи із того, що системний аналіз – це синтез методології загальної теорії систем, системного підходу і системних методів обґрунтування і прийняття управлінських рішень, визначимо поняття «управлінське рішення».

Термін «управлінське рішення» в науковій літературі з теорії управління і менеджменту має різні визначення. Управлінське рішення може включати положення як загальної теорії прийняття рішень, так і окремі аспекти організаційного, соціального і психологічного характеру і мати наступні визначення, а саме:

·        вибір заздалегідь осмисленої мети, засобів і методів її досягнення;

·        вибір певного курсу дій із можливих варіантів;

·        продукт управлінської праці, організаційна реакція на виниклу проблему;

·        вибір способу дій, що гарантує позитивний результат тієї або іншої операції .

 Аналіз наукової літератури свідчить, що найбільш поширено термін «управлінське рішення» вживається, як правило, в двох основних значеннях, як:

·         фіксований результат управлінської діяльності, прийнятий план дій, постанов тощо;

·        процес розроблення і прийняття найкращого варіанту плану дій для вирішення назрілої проблеми або виниклого завдання [11,32].

 Під управлінським рішенням розуміють основний вид управлінської праці, сукупність взаємопов'язаних, цілеспрямованих та логічно послідовних управлінських дій, які забезпечують реалізацію управлінських задач.

. Фатхутдинов Р.А. розглядає управлінське рішення – як результат аналізу, прогнозування, оптимізації, економічного обґрунтування і вибору альтернативи із багатьох варіантів досягнення конкретної мети системи менеджменту Та вважає, що імпульсом управлінського рішення є необхідність ліквідації, зменшення актуальності чи вирішення проблеми, тобто наближення в майбутньому дійсних параметрів об’єкта (явища) до бажаних, прогнозних. [80].

У більш широкому розумінні управлінське рішення - директивний акт цілеспрямованої дії на об'єкт управління, заснований на аналізі достовірних даних, що характеризують конкретну управлінську ситуацію, визначення мети дій, і що містить програму досягнення мети [19].